гопарі

 
 

гопарі

--------------



Назва: Бог жував сємочкі, коли створював їх. Або дещо про гопників.

Хто з нас не любить гуляти увечері вулицями рідного міста. Дихати свіжим нічним повітрям, дивитись на зорі, знаходити щось нове в давно знайомих пейзажах та просто відчувати меланхолійну енергетику ночі. Уявляєте собі, ви йдете маленькою вулицею, тримаєте за руку кохану людину, в другій руці у вас букет квітів (пачка презервативів, журнал X3M, підручник з фізики для 9-го класу – потрібне підкреслити). На душі у вас тихо і спокійно. І раптом із темряви до вас долинає дивний звук, точніше ціла фраза: “Братішка, падажді! Можна тібя на мінутку?”. Ну що ж, я можу вас привітати, ви зустрілись із представником однієї з найяскравіших субкультур сьогодення – гопником (в наукових трактатах – gopnikus bovis). Розвиток цієї зустрічі може бути надзвичайно багатолінійним та цікавим. Але про ці варіанти ми розповімо вам дещо пізніше. Зараз же, ми пропонуємо Вам здійснити захоплюючу та хвилюючу подорож в світ “настоящіх пацанов”, лицарів спортивних штанів та кєпок Kangol, санітарів спальних районів. В світ гопників.

Вони є в кожному місті на теренах пострадянського простору. Мало того, споріднені субкультури існують в кожній країні світу. Адже породило цей рух саме суспільство, людське життя. А всі ми наче живемо на одній планеті й зтикаємось з одними й тими самими речами. Ну ми власне не проте – повернімось до наших баранів, ой до биків…соррі, до гопників!

ІСТОРІЯ

А почалось все у тому ж улюбленому всіма Радянському Союзі. Напевне ви точно знаєте таку милу популярну пісеньку з не менш милою назвою “Гоп-Стоп”. Згадали? Гоп-стоп, ми падашлі із-за угла! Гоп-стоп, ти много на сібя взяла! Цей термін прийшов до нас з кримінального світу, й на так званій “фені” (уркаганському жаргоні) означав “метод вилучення грошей та інших коштовних речей у населення під час вечірніх прогулянок вулицями та скверами”, інакше кажучи розбій та пограбування. Крім простого гоп-стопу існував ще “гоп зі смиком” – тобто кишенькова крадіжка. Але цей термін не набув такого розголосу та поширення, як його “старший брат”.

Власне “гопники” вперше з’явились в культурному та інтелігентному Петербурзі, приблизно в 20-тих роках минулого століття. Звісно тогочасні веселі хлоп’ята надзвичайно відрізнялись від свої сучасних “братішек”, але займались вони все одним і тим же – ловили на вулицях перехожих та чистили їм кишені, при потребі розмальовуючи обличчя синцями.

Минав час, змінювались поняття та й саме суспільство не стояло на місці. На субкультурній арені з’явились “любери”. На дворі стояла “перебудова” – друга половина 80-х 20-го століття. Під Москвою тихим провінційним життям існувало містечко Любєрци. І було в цьому містечку дуже багато молоді, котра ніяк не могла зайняти свої мізки суспільно-корисною роботою, а масово займались спортом та шукали гроші на чергову пляшку алкоголю. Але гроші в обмеженому соціумі Любєрєц були явищем рідкісним, от і їздили “любери” до Москви на електричках. Вчиняли вони там бійки з московськими “пацанами”, відбирали кишенькові гроші в дітей, жорстоко знущались і били представників популярних в ті часи неформальних рухів: хіппі та металістів. Якщо ви захочете трішки більше дізнатись про “любєрєцкіх” то послухайте ранні пісні російського гурту “Любе” (а що, для історії й таке деколи слухати доводиться), в котрих вони прославляли життєву позицію люберів.

В ті часи ще не було моди носити спортивні штани, як то популярно серед сучасної гопоти, тому любери одягались або в джинси за 100 радянських карбованців, або в штани покрою "банани", але верхом крутості у них вважались картаті штани, котрі можна було дістати тільки через фарцовщиків (спекулянтів).

В певній мірі “любєра” - то був патріотичний рух, вони стояли проти проявів капіталізму на теренах тогочасного Радянського Союзу: вони били або стригли наголо московських повій, вважали, що рок музика - є зло, тому били неформалів, вважали за честь і святий обов’язок служити у збройних силах. В певній мірі, вони були звичайними російськими хлопцями, котрі фізичною силою усували те, що здавалось їм ненормальним.

Рух любєрів, якщо це можна назвати рухом, припинив своє існування в першій половині 90-х років, проіснувавши трохи менше 10 років. Причиною занепаду стала зміна цінностей в країні від певних ідеологічних до суто матеріальних, вже стало непопулярно виходити стінка на стінку з хлопцями з іншого району - багато бійців пішли працювати рекетирами. І загроза люберів для звичайних жителів Москви перестала існувати, їх почали використувати для підвищення дисципліни серед московських комерсантів. Коротше кажучи, радянська гопота стала бандитами. Але вже підростало молоде покоління. Покоління, котре виховувалось на легендах та міфах свого середовища, випестовувалось кримінальною лірикою та прагнуло знайти своє місце під сонцем.

СЬОГОДЕННЯ

Гопота – це без сумніву суто соціальне явище. Поштовхом для розвитку цієї субкультури не була музика, як у випадку з готами чи панками, і не культурні зміни, як було з бітниками чи скінхедами. Точніше сказати, гопники просто в певний момент виокремились з сірої маси робочого класу та почали набувати спільних рис. Під впливом соціуму вони створили стадо, котре ще залишалось частиною людства, але в той самий момент до нього вже не належало. Такі заяви можуть комусь здатись занадто негуманними. Але саме поняття “гуманізм” не може стосуватись до тих, чиї життєві цілі більше нагадують бажання мавп. Людство теж може деградувати. І приклад цьому ми можемо знайти будь-де.

Субкультура гопників завжди формується в певних ареалах. Маленькі міста, спальні райони міст, околиці – саме тут і з’являються бритоголові хлоп’ята у спортивних штанях. Причина цього вельми проста – в таких місцях живуть люди, для котрих весь сенс життя полягає в тому, щоб вранці йти на роботу та увечері повертатись додому, попередньо випивши з друзями. Це звісно дуже спрощена схема, але 98 відсотків тамтешніх жителів саме так і живе. Ніякого культурного відпочинку, ніякої самоосвіти, ніякої самореалізації. А є ж ще діти, котрих самі батьки аж ніяк не поспішають належно виховувати. Точніше, вони просто не мають на це часу. І роль вихователя взяла на себе вулиця – зі всіма своїми жорстокими законами, поняттями та школою життя, котру міг пройти не кожен. Звісно це не Латинська Америка де дітей вбивають їх ж друзі, а культурна Європа, але й у нас можна знайти ложку дьогтю й навіть не одну.

Саме “вулиця” стала своєрідною проекцією кримінального світу. Глибока економічна криза та безробіття змусили людей повірити в те, що єдиним способом заробити великі гроші є кримінальна діяльність. Саме тому початок дев’яностих ознаменувався просто небувалим розквітом злочинності. Розборки та стрілянина стали невід’ємною частиною пострадянського простору. А діти та підлітки звісно ж не стояли осторонь – вони бачили це все й мріяли стати такими ж крутими, їздити на хороших автомобілях, носити за поясом пістолет та проводити ночі в кабаках. Вони не прагнули хорошої освіти чи якогось культурного росту. Вони жадали тільки впливу. Впливу, котрий здобувався силою. А всім нам чудово відомо, що там де є сила – розуму вже не місце. А без розуму виростає не просто покоління, а струнка армія тупоголових виродків, котрі свій сенс вбачають у гнобленні тих, хто не схожий на них й витрачання на “радощі життя” всіх наявних коштів. Та й ті ж самі “радощі” не вирізняються особливою різноманітністю – алкоголь та наркотики. В принципі гопнику більше нічого в житті не потрібно. Дівчат він собі й так знайде – на тому ж рідному спальному районі. Одяг можна купити на найближчому ринку або просто в когось забрати. Що ще потрібно для процвітання? Ну хіба що гітара для виконання блатних пісеньок. Але останнім часом вона замінилась плеєрами, в котрих грають останні новинки шансон-сцени. Зрештою й грошей на той плеєр витрачати не потрібно, адже завжди можна перестріти когось й розжитись тим щастям на халяву.

СПІЛКУВАННЯ З ГОПОТОЮ

Звісно, що я б радив вам ніколи в житті не спілкуватись з представниками цієї субкультури. А що з ними взагалі розмовляти? Як правило, з ними абсолютно неможливо вести хоча б якісь осмислені розмови й все рано чи пізно зводиться до використання фізичної сили. Але тут є різні варіанти, які залежать від того, на кого ви наткнулись на вулиці. Адже типи гопоти також є всякі. Отож розглянемо їх трішки детальніше.

Гопник Звичайний

Типовий син спальних районів. Палені спортивні штани типу Adibas, пошургані кросівки та кєпочка типу “утка” від Kangol (в кращому випадку. Рівень інтелекту критично низький. При розмові використовує максимум ненормативної лексики, яка допомагає йому самоствердитись і почуватись впевнено. Легко виводиться з рівноваги за умови використання простої словесної моделі:

Гопник: Слишь, вася. Рубль єсть? На піво пацанам нє хватаєт.
Ви: (копіюючи гоповський “акцент”) А с какой собствєнно інтєрєсуєшся?

Відповідь запитання на запитання призводить до критичних процесів в мізках Гопника Звичайного. Надалі ситуація може розвиватись двома шляхами – або пацієнт тихо зникає з вашого поля зору, або переходить до фізичного впливу. Що робити в цьому випадку, читайте нижче.
Гопник Бурий

Таких на даний момент стає все менше й менше. Чи то дорослішають, чи просто знаходять собі більш цікаві та прибуткові заняття. Насправді це самий небезпечний вид гопоти. Вони, як правило, опускають фазу балаканини та наїздів й одразу переходять до мордобою. І як правило, це не звичайні хлюпіки, виснажені алкоголем та нюханням клею, а здорові жлоби, котрі звикли до фізичних вправ. Вони довго з вами спілкуватись не будуть. І якщо ви не встигнете переконати їх, що ви насправді крутіший за них і що їх район може сильно постраждати – то краще або самому починати бійку, або тікати куди подалі. А не то можете залишитись не тільки без грошей, але й без одягу.

Гопник Професіональний

Якщо ви натрапите на такого майстра своєї справи – то вам не допоможе майже нічого. Цей індивід кине вас настільки старанно, що очуняєте ви тільки наступного ранку та будете довго й старанно дивитись на стелю, намагаючись згадати що ж було вчора. Гопник Професіональний володіє просто неймовірно різноманітною палітрою професіональних прийомів, яка дозволяє йому вміло витягувати гроші у “лохів”, тобто у невинних громадян. Він заговорить вам зуби, витягне все з кишень, а якщо ви опиратиметесь – то ще ніжно й невимушено гепне вас по голові. Приємна перспектива, чи не так?

Правила поведінки при зустрічі з всіма вищеозначеними суб’єктами не вирізняються особливою різноманітністю. Найкраще, це максимально уникати спілкування з ними. Якщо ви йдете по вулиці й до вас хтось чіпляється – то просто йдіть далі, не звертаючи уваги на “замалаживанія”. Виходіть на проїжджу частину та ловіть таксі чи “грача”, заходьте в метро чи в якийсь магазин. Головне не звертати уваги. Тоді існує вірогідність, що “хвіст” відпаде сам.

Якщо ж не допомогло і ви почали мило спілкуватись – то не забувайте про кілька наступних правил:

1. Ніколи не бійтесь. Навіть якщо страшно, намагайтесь пригнітити це почуття в собі, розізлитись, думати про щось приємне. Гопники – це свого роду тварини й страх вони відчувають просто нюхом. А по їх “понятіям”, хто боїться – той лох. А лоха б’ють. До того ж боляче.
2. Не намагайтесь ганяти понти й строїти з себе “блатного”, якщо ви ним не є. Круті пацанчікі одразу вас розколять й потім можна ще добре поплатитись за базар.
3. Розмовляти потрібно спокійно та трішки зверхньо. Всім своїм видом показуючи те, що вам байдуже що зараз буде. Бійка? Окей, чому б і ні. Тут вже діє принцип “хто сильніший”. Але значення має сила не фізична, а моральна.

Якщо ж почалась бійка – то тут все залежить тільки від вас. Або тікати (чого краще не робити), або просто показати клас. Якщо гопників кілька, то потрібно попередньо визначити їх лідера й просто його вирубити – вгатити по голові ланцюгом, пляшкою чи ще чимось важкеньким (журнал X3M теж підійде). Як правило, коли гопники бачать, що “жертва” опирається – то вони відступають. Хоча це їх може тільки розізлити. І якщо стається саме так – то краще відступити та швиденько зникнути з їх поля зору.

І взагалі, якщо у вас часто виникають “трєнія” з цією субкультурою – то краще запишіться до тренажерного залу та на курси рукопашного бою. І повірте мені на слово, за рік вам не будуть страшні жодні гопники. Мало того, на вулиці до вас ніхто не підійде.

ЗНАЧЕННЯ ГОПНИКІВ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Насправді в суспільстві потрібне все. Навіть такі довбні як гопота. Все-таки завдяки їм ми маємо ще одну тему для обговорення та жартів. Ми стаємо більш організованими та адекватно ведемо себе не тільки в місцях “проізростанія братішек”, але й в житті. До того ж, це ж так цікаво деколи ходити до зоопарку. Чи не так? 

На щастя, а може й на жаль, гопники потрохи зникають з наших вулиць. З кожним днем їх все менше й менше. Багато хто з них натягує модні речі та ходить по крутим дискотекам. Такі собі гопомажори. Ну що ж, ніщо не стоїть на місці. Світ змінюється, й ми змінюємся разом з ним. І хто зна, може в один прекрасний день наші внуки проситимуть нас розповісти “Казку про Дурного Гопника та Розумного Хлопчика”.


Создан 18 июл 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником