Ахтунг! Ахтунг!

 
 

Ахтунг! Ахтунг!

Знайомтесь: проект Закону України "Про захист від дискримінації за расовою, національною чи етнічною належністю" (далі – проект Закону).



Всі ми, шановні читачі, звикли відстежувати ті новели законодавства, які прямо стосуються підприємницької та господарської діяльності та нормативно-правові акти, що безпосередньо відносяться до нашої сфери бізнесу. І це цілком природньо, оскільки сьогодні майже неможливо бути в курсі всіх законодавчих нововведень починаючи із Законів України і закінчуючи наказами та розпорядженнями галузевих міністерств та відомств. Але, іноді трапляються випадки, коли надзвичайно важливі для всіх секторів бізнесу новели містяться у тих нормативно-правових актах, які на перший погляд не мають до ділової сфери ніякого відношення. На одному із таких нормативно – правових актів я і хочу зосередити вашу увагу.

Знайомтесь: проект Закону України "Про захист від дискримінації за расовою, національною чи етнічною належністю" (далі – проект Закону). Захист прав людини від усіх проявів расизму та дискримінації є одним із завдань держави. Зобов’язання України по захисту від ксенофобії та нетерпимості викладені в багатьох нормативно-правових актах, зокрема це Конституція України та Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, положення прямо предписують українській державі вживати належних законодавчих кроків для недопущення дискримінації. Враховуючи це, немає сенсу дискутувати з приводу необхідності захисту людини від ксенофобії, расизму та нетерпимості, питання полягає в тому як саме захищати права людини.

Почнемо із визначень. Стаття 1 проекту Закону містить таке визначення поняття дискримінація – це "дії чи бездіяльність, що виражають будь-яке розрізнення, обмеження або привілеї за ознаками расової, національної чи етнічної належності, якщо вони спрямовані на обмеження або унеможливлюють визнання, користування чи здійснення на рівних підставах прав і свобод людини". Цікаво було б спитати авторів даного законопроекту – як саме бездіяльність може виражати розрізнення або обмеження за ознаками расової, національної чи етнічної належності?

Ідемо далі та читаємо, що дискримінаційною практикою визнаються "систематичні порушення вимог законодавства з питань протидії дискримінації або створення умов для таких порушень через прийняття рішень, актів, корпоративних кодексів тощо, виконання яких може призводити до дискримінації". Перше питання, яке виникає у мене це питання систематичності – скільки раз повинні відбутися дискримінаційні дії, щоб їх можна було визнати систематичними? Два рази, чи, як у відомому анекдоті три рази – це вже система? По-друге, на сьогоднішній день чинне законодавство України не містить поняття "дискримінація" взагалі, тож, або проект Закону відноситься тільки до майбутнього часу і буде захищати від майбутніх проявів дискримінації, або автори проекту пропонують нам проект Закону із зворотньою дією. Оскільки, в разі обрання проектом Закону чинності, він все одно не буде захищати тих осіб, які в минулому стали жертвами дискримінації. По-третє, положення "прийняття рішень, актів, корпоративних кодексів тощо, виконання яких може призводити до дискримінації" є некоректним по суті, оскільки містить дуже розпливчате слово "може" – не обов’язково призвело або призводить до дискримінації, а тільки може. Може призводити, а може і не призводити, хто його в біса знає...

Одним із шляхів боротьби із дискримінацією автори проекту Закону пропонують вжиття позитивних дій, що визначаються як "спеціальні тимчасові заходи, що порушують принцип рівності, але застосовуються для забезпечення належного прогресу певних расових, національних чи етнічних груп, що потребують захисту, для забезпечення таким групам рівних можливостей у здійсненні прав і свобод людини, для усунення юридичної чи фактичної нерівності".

Шановні, вам це визначення нічого не нагадує? А як же, це він, славетний Оруел з його безсмертним висловом "всі тварини рівні, але деякі з них – рівніші". Тобто, нам пропонують визнати певні категорії громадян такими, що мають більші права та можливості ніж інші. Не важко здогадатись, що оскільки проект Закону покликан захищати від дискримінації за расовою, національною чи етнічною належністю, то більший обсяг прав та можливостей отримають будь хто, але не українці із білим кольором шкіри. До речі, найбільш дискимінованою групою населення в США є білі чоловіки із високим рівнем інтелекту та тардиційною сексуальною орієнтацією.

Ще цікавіше автори законопроекту визначають поняття рівності громадян. На їхню думку, рівність – це однаковий правовий статус осіб будь-якої расової, національної чи етнічної належності, а також однакові можливості для реалізації правового статусу та участі у всіх сферах життєдіяльності суспільства. По-перше, мені незрозуміло, чим визначення Конституції України, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина 1 статті 24 Конституції) так не сподобалось авторам проекту Закону, що вони вірішили винайти вілосипед? І для чого при визначенні поняття рівності вводити поняття правового статусу? До речі, рівність можливостей зовсім не означає рівності здібностей, ага.

Що стосується самих проявів дискримінації, то ними, відповідно до думки авторів законопректу може бути:

 надання в оголошеннях про вакансії на роботу переваг особам певної расової, національної чи етнічної належності; (жодного разу мені не попадались оголошення про прийом на роботу тільки українців або тільки білих, але одного разу просковзнуло оголошення про набір в танцювальну групу тільки осіб з темним кольором шкіри.)

 відмова приймати особу на роботу з огляду на її расову, національну чи етнічну належність; (цікаво, як можна довести, що відмова відбулась саме на підставі расової, національної або етнічної належності людини? Про це – читайте далі.)

 встановлення різних умов праці, в тому числі встановлення різних розмірів оплати праці за однакову роботу для осіб з огляду на їхню расову, національну чи етнічну належність; (про методи доведення йдеться нижче.)

 створення перешкод для навчання на однакових з усіма умовах особам певної расової, національної чи етнічної належності; (що робити, якщо здібності не однакові?)

 відмова представників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в обслуговуванні чи наданні адміністративних послуг особам певної расової, національної чи етнічної належності, в тому числі через використання такими особами національної мови; (дуже співчуваю тому чиновнику, до якого за допомогою звернеться громадянин Китаю. Китайською, звісно, мовою...)

 відмова в забезпеченні товарами чи послугами або надання товарів чи послуг нижчої якості або за вищими цінами для осіб певної расової, національної чи етнічної належності; (якщо в ваш приватний магазин лізе цілий натовп брудних та смердючих циган, після нашесті яких ви не дорахуєте багато чого із товарів, то вигнати їх – прояв жахливої дискримінації та ксенофобії з вашого боку).

 заборона або обмеження доступу в місця громадського використання, в державні установи, установи торгівлі та послуг, громадського харчування для осіб певної расової, національної чи етнічної належності. (в правилах користування метрополітеном вказано, що вхід в метро заборонений особам без взуття, у брудному одязі – це положення безперечно є проявом ксенофобії по відношенню до циганської громади)

Для захисту осіб від проявів дискримінації буде створений окремий спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, мабуть якась "всеукраїнська надзвичайна комісія". До функцій цього органу буде входити:

 контроль за дотриманням вимог цього Закону та інших законів України, що спрямовані на гарантування рівності;

 розгляд скарг щодо дискримінації;

 надання правової допомоги жертвам дискримінації, у тому числі надання консультацій з питань, що належать до його компетенції;

 організацію, координацію та проведення неупереджених перевірок по заявах щодо дискримінації;

 примирення та врегулювання конфліктів за скаргами на дискримінацію;

 проведення експертизи проявів дискримінації, скарг та документів з цього питання;

 внесення пропозицій щодо застосування позитивних дій та їх припинення, погодження відповідних рішень органів виконавчої влади – список не повний, з іншими функціями теж раджу ознайомитись.

На практиці зазначене положення проекту Закону може виглядати приблизно так. На вашу фірму, де праціює 20 осіб за заявою людини, яку ви не взяли на роботу приходять перевіряючі та намагаються довести, що неприйняття на роботу відбулось саме із расових, національних або етнічних причин. І з’ясовується, що всі ваші 20 співробітників – білі українці, що безперечно свідчить про ваші расистські погляди. Яка ганьба!

До речі, відповідно до статті 26 законопроекту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань протидії дискримінації має право провести перевірку діяльності підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності з питань, що належать до його компетенції. Перевірка проводиться шляхом вивчення документів, що можуть містити інформацію, яка має відношення до справи, а також з допомогою отримання пояснень від посадових осіб підприємств, установ та організацій. Що цікаво, статтею 31 проекту Закону визначено, що доказами дискримінації можуть вважатися:

 статистичнi данi, наданi будь-якою стороною, якi свiдчать про iснування/вiдсутнiсть нерiвного ставлення до осiб з огляду на їхню расову, нацiональну чи етнiчну належнiсть; (тобто, просте перерахування того, скiльки у вас працює українцiв, а скiльки - тубiльцiв. Що, немає жодного тубiльця? То ви - расист!)

 данi, отриманi у результатi використання спецiальних методiв виявлення дискримiнацiї, порядок застосування яких визначено спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань протидiї дискримiнацiї; (Що це за спецiальнi методи?! Вони визначенi Законом України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть" як такi, що вiдносяться до компетенцiї органiв внутрiшнiх справ? Або, пiд "спецiальнiми методами" слiд розумiти кiл та дибу? )

 висновки експертизи спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань протидiї дискримiнацiї або уповноважених ним органiзацiй. (Як чудово - самi розробили "спецiальнi методи", самi їх використали, i самi ж склали експертний висновок!)

За наслiдком розгляду справи про дискримiнацiю спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань протидiї дискримiнацiї може прийняти рiшення про:

 накладення на особу, що порушила вимоги законодавства з питань протидiї дискримiнацiї, обов'язку вжити заходiв для усунення порушення, припинення дискримiнацiйної практики, вiдновлення порушених прав осiб чи усунення перешкод у їх реалiзацiї; (Iншими словами, вас зобов'яжуть прийняти на роботу людину, яка не вiдповiдає посадi за своїми професiйними або особистими якостями. Моживо - не одну людину, а навiть кiлька осiб. А доказом дискримiнацiї буде те, що у вас на 20 або 100 спiвробiтникiв немає жодного негра бо китайця. I немає значення той факт, що, головним бухгалтером ви хочете мати людину, якiй, попри професiйнi якостi ви зможете довiряти, а довiряти людинi з iншою нiж у вас системою морально-етичних принципiв неможливо.)

 призначення компенсацiї особi, що постраждала вiд дискримiнацiї; (Який розмiр компенсацiї? Його ще мають визначити окремо з огляду на збитки, що зазнала особа внаслiдок дискримiнацiї, втрачену вигоду, моральну шкоду та пеню.)

 накладення на юридичну особу, що порушила вимоги законодавства з питань протидiї дискримiнацiї, штрафної санкцiї у розмiрах, встановлених цим Законом; (Розмiр штрафних санкцiй залежить вiд важкостi провини та знаходиться в межах 25 - 50 неоподаткованих мiнiмумiв доходiв громадян. Рахуючи, що сьогоднi неоподатковуваний мiнiмум складає 357 гривень, отримуємо суму вiд 8925 до 17850 гривень. Нє хiло!)

 про притягнення фiзичної особи, що порушила вимоги цього Закону, до адмiнiстративної вiдповiдальностi.

Окрім штрафних санкцій, стаття 28 проекту Закону передбачає можливість примирення сторін. Примирення може відбутись на умовах:

 відновлення порушеного права чи усунення перешкод до реалізації прав та основних свобод особи;

 щодо виплати компенсації особі, яка постраждала від дискримінації, завданої шкоди.

Як на мене, то краще заплатити штраф, аніж подкладати під свою справу бомбу в особі співробітника, який через подібні методи добивається отримання або поновлення на роботі. Від такої людини можна в подальшому чекати будь-якої шкоди, підлості та зради.

Не можу обминути увагою статтю 17 законопроекту, відповідно до якої для підвищення ефективності діяльності з реалізації державної політики щодо протидії дискримінації на місцевому рівні, а також для спрощення доступу жертв дискримінації до передбачених цим Законом механізмів захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань протидії дискримінації може приймати рішення про делегування частини своїх функцій громадським організаціям. Ну все, приїхали… Делегування державними органами своїх повноважень громадським організаціям протирічить чинному законодавству - на що авторам законопроекту чхать з високої башні!

Ідемо далі, безпосередньо громадським організаціям можуть бути делеговані такі функції щодо протидії дискримінації:

 моніторинг виконання вимог законодавства з питань протидії дискримінації;

 надання консультацій жертвам дискримінації;

 приймання заяв щодо дискримінації;

 проведення експертизи дій, бездіяльності та рішень, що мають ознаки дискримінації, та надання висновків про їхню відповідність чи невідповідність вимогам законодавства з питань протидії дискримінації.

До того ж, делегування може відбуватися як з передачею громадській організації коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення делегованих функцій, так і без будь-якого фінансового та матеріального забезпечення. Цікаво, а чому б, відповідно до логіки авторів законопроекту не делегувати громадським організаціям функції Міністерства внутрішніх справ, або Міністерства оборони з передачею табельної вогнепальної зброї, танків, кулеметів? Хоча, враховуючи обсяг можливостей, громадська організація, яка отримає подібні повноваження по використанню "спеціальних методів" та проведення експертизи дуже швидко забезпечить себе і матеріально-технічними ресурсами і всім іншим.

Ну, і щоб нам усім стало зовсім смішно, відповідно до тієї ж статті 17 проекту Закону у випадку, якщо передбачається надання коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів для здійснення делегованих функцій, громадська організація, якій будуть делеговані відповідні функції, визначається шляхом проведення конкурсу (тендеру) відповідно до чинного законодавства. Да, уявляю собі тендер на отримання повноважень спеціально уповноваженого органу з питань протидії дискримінації між такими організаціями як "Африканське єдинство", "Ісламський культурний центр", "Чеченська громада", "Товариство Китаю"…

Що я можу сказати наприкінці? Зустрічайте український аналог Антидиффамаційної ліги, панове, далі і не таке буде…


Создан 21 мая 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником